Палац спорту Хмельницький: велика арена ще чекає
Матеріал: Ющенко Валентин читати 11 хв
Палац спорту Хмельницький — це найбільша крита спортивно-видовищна споруда області, яку зводять на вулиці Прибузькій, 5/1-А. Комплекс розрахований на близько трьох тисяч глядачів, чотири тренувальні зали й універсальну арену для баскетболу, волейболу, гандболу, футзалу, а також концертів і форумів.
Станом на серпень 2026 року об’єкт досі не відкритий. Міська влада оцінює готовність головної арени у 93%, адміністративно-спортивної частини — у 82–83%. Щоб довести комплекс до експлуатації, потрібно орієнтовно 380 мільйонів гривень. Окремий вузол — укриття: на самій ділянці його майже неможливо звести через геологію.
Поки двері зачинені, місто живе іншими залами й стадіонами. Але саме ця будівля мала стати домашньою ареною команд і місцем, де Хмельницький нарешті приймає всеукраїнські й міжнародні старти під дахом.
Якщо шукаєте квиток на сьогоднішній матч чи концерт «у палаці», відповідь коротка й неприємна: продавати там ще нічого. Це не робоча афіша, а довга історія про амбітний проєкт, війну, кошторис і паузу, яка вже вимірюється роками.
Головне, що варто запам’ятати одразу: палац стоїть на Прибузькій як майже готова «коробка» з мережами, звуком і частиною оздоблення, але без дозволу на повноцінну роботу з глядачами.
Де стоїть і що саме обіцяли збудувати
Ділянка лежить у центральній частині міста, біля Південного Бугу: вулиця Прибузька, 5/1-А. Землю під об’єкт зарезервували ще 2008 року — 2,52 гектара. Поруч планували й окремий льодовий палац на Прибузькій, 7/3-А. Лід так і лишився на папері; ігровий палац дійшов значно далі.
За проєктом це не один зал із трибунами, а цілий комплекс. Загальна площа перевищує 14 тисяч квадратних метрів. Усередині — глядацька зала зі спортивним ядром і вбудованими трибунами, балкони, чотири фізкультурно-оздоровчі зали приблизно по 356 квадратів кожен. Ігрове поле — 42 на 24 метри. Висота залу в ранніх описах — близько 15 метрів, ширина — 54.
Споруду задумували універсальною. Вранці тут можуть тренувати дітей і збірні, увечері — ставити сцену для концерту чи форуму. Покриття змінне. Світло й звук проєктували з запасом під телетрансляції. Інклюзія була в технічному завданні ще до війни: широкі двері, місця для візків, логіка безбар’єрного руху територією.
Пріоритетні види на старті звучали так: волейбол, баскетбол, гандбол, тхеквондо ВТФ, карате й вільна боротьба. Загалом говорили про навчання у двадцяти дисциплінах. Пізніше до списку міцно додали футзал і адаптивний спорт.
| Параметр | Що закладено в проєкт |
|---|---|
| Адреса | вул. Прибузька, 5/1-А, Хмельницький |
| Площа комплексу | понад 14 тис. кв. м |
| Ділянка | близько 2,52 га |
| Місткість арени | близько 3000–3100 місць |
| Тренувальні зали | 4 зали по ~356 кв. м |
| Ігрове поле | 42 × 24 м |
| Статус на осінь 2026 | не введено в експлуатацію |
Джерела: dream.gov.ua, Поділля News.
Як ідея дійшла до паль і «коробки»
Спочатку це була міська мрія з тонкою папкою документів. У 2018-му держава почала співфінансувати регіональні арени, і Хмельницький зайшов у конкурс на субвенцію. Будівництво стартувало на межі січня–березня 2019 року. Замовник — управління капітального будівництва міської ради. Генпідрядник упродовж років — ТОВ «Будівельний Альянс Груп».
Перший проєкт був скромніший: орієнтовно 2500 місць із можливістю розширення до трьох тисяч. Потім вимоги «підросли» до європейського формату матчів, трансляцій, вентиляції, пожежки, кількох типів покриття. Фасад теж хотіли сучасніший. Це вже не косметика, а інша логіка будівлі.
Гроші йшли і з міста, і з державного бюджету. Об’єкт потрапив у орбіту «Великого будівництва» та програми «25 спортивних магнітів». До повномасштабного вторгнення темп був нерівний, але видимий: палі, каркас, мережі, покрівля, звук, світло, частина чистових робіт.
Хронологія ключових подій
2008: місто резервує ділянку на Прибузькій під палац.
2018: з’являється державне співфінансування, готують проєкт.
2019: стартує будівництво; перший орієнтир здачі — 2021–2022.
2021: кошторис після коригування сягає близько 448 млн грн; готовність оцінюють у районі 65–70%.
Лютий 2022: роботи зупиняють. Пріоритет — оборона й обмеження на капітальні витрати.
2023: місто публічно каже про готовність «понад 90%» і залишок робіт «на місяць», якщо дати гроші.
Червень 2025: Тимчасова слідча комісія ВРУ фіксує іншу цифру — 65% готовності та освоєні 293,4 млн грн.
Березень 2026: депутати компенсують підряднику 1,45 млн грн за охорону й електрику з квітня 2022-го.
Серпень 2026: мер називає 93% по арені, 82–83% по адмінчастині й «діру» в 380 млн грн.
Скільки це коштує насправді
Цифри тут живуть власним життям. Початковий кошторис крутився біля 283 мільйонів гривень. Після коригування 2021 року офіційна сума виросла до 448,1 мільйона. У системі публічних інвестиційних проєктів фігурує вже орієнтир 650 мільйонів. Міський голова влітку 2026-го окремо назвав суму, якої бракує саме зараз: близько 380 мільйонів.
Це не обов’язково «розпил на рівному місці». За роки змінилися ціни на матеріали, норми безпеки, вимоги до укриттів, склад робіт навколо будівлі. Але розрив між «ще трохи і відкриємо» та «потрібна майже нова сума» великий. Саме він і годує недовіру.
Ключові цифри
- Освоєно до середини 2025 року, за даними ТСК: 293,4 млн грн (з них 228,9 млн — державні, 64,5 млн — міські).
- Оцінка витрат до війни: близько 250 млн грн уже вкладено, ще близько 130 млн бракувало для фінішу.
- Актуальна «дірка» за словами міського голови у серпні 2026-го: ~380 млн грн.
- Утримання недобудови з квітня 2022-го по січень 2026-го: 1 446 230,80 грн на охорону й електроенергію.
- Фінансове покриття проєкту в DREAM: близько 45%.
За моїм досвідом, у таких довгих будовах найболючіше навіть не перша цифра, а друга й третя: кожна пауза дорожчає фініш. Бетон уже стоїть. Дорогою стає доробка під нові норми й простій майданчика.
Чому про готовність говорять різними мовами
Тут треба бути чесним до нудячки. Місто й область називали різні відсотки, і це не дрібниця.
У жовтні 2021-го заступник міського голови Микола Ваврищук говорив про 67%. У січні 2022-го місцеві ЗМІ писали вже про приблизно 70% і шанс відкрити комплекс до кінця року за умови 120–130 мільйонів. Після зупинки робіт мер Олександр Симчишин і його команда неодноразово повторювали формулу «понад 90%» і навіть «місяць роботи по арені».
У червні 2025-го робоча група ТСК Верховної Ради після виїзду в Хмельницький озвучила 65%. Хмельницька ОВА тоді трималася тієї ж оцінки. У серпні 2026-го мер знову розділив будівлю: арена — 93%, адміністративно-спортивний блок — 82–83%, на адмінчастину треба ще близько пів року роботи.
Міфи vs реальність
Міф: «Палац уже давно готовий, просто не хочуть відкривати».
Реальність: каркас і значна частина інженерії є, але фінішні роботи, територія, нові вимоги безпеки й фінансування — ні.
Міф: «Це звичайний міський спортзал».
Реальність: за масштабом це обласна крита арена з претензією на всеукраїнські й міжнародні старти.
Міф: «Можна просто відчинити двері на 3100 людей».
Реальність: без укриття повної місткості влада розглядає сценарій лише на 500–700 глядачів.
Різниця в оцінках часто виникає з методики. Одна комісія дивиться на весь комплекс разом із зовнішніми мережами, паркінгом, благоустроєм і документами. Інша — на те, чи «стоїть будівля» і чи можна за місяць добити арену. Обидва погляди можуть бути правдивими одночасно — і саме тому плутанина тримається роками.
Укриття, геологія і сценарій «півтисячі людей»
Після 2022-го спортивна зала без захисної споруди — це вже не «майже готово», а юридична й моральна пастка. Для 3100 глядачів плюс спортсмени, тренери й персонал укриття мало б тримати орієнтовно 3200–3300 людей. На Прибузькій, за словами міського голови, збудувати такий обсяг майже неможливо: заважають геологія й геодезія ділянки.
Альтернатива, яку обговорювали публічно: не ставити укриття в контурі палацу, а спиратися на наявні сховища в радіусі 500 метрів. Тоді на трибуни пустять не три тисячі, а приблизно 500–700 людей. Для дитячого турніру чи тренувального циклу цього може вистачити. Для фіналу з аншлагом — ні.
Увага / ризик
Навіть якщо арену «доточать» за місяць, повноцінний глядацький режим без рішення по укриттю виглядає сумнівним. Другий ризик — гроші: 380 мільйонів у воєнний бюджет місто само не витягне, а державне й грантове фінансування ще треба виграти, а не лише попросити. Третій — консервація: кожен рік простою це охорона, електрика й зношення вже змонтованих систем.
Окремо змінюють територію навколо. Замість наземної парковки хочуть спортивні майданчики, стадіон, мультифункціональний майданчик і зону адаптивного спорту. Підземний паркінг подвійного призначення — парковка плюс укриття — теж фігурує в розмовах про «Палац 2.0». Це логічно. І дорого.
Для кого ця будівля, якщо її таки відкриють
Після війни проєкт перекроїли. Один зал хочуть віддати під адаптивний спорт: волейбол сидячи, баскетбол і теніс на кріслах колісних. Усередині з’являються кабінети фізіотерапії, робота реабілітолога й фізичного терапевта. На вільних 2,5 гектарах поруч обговорюють окремий ветеранський простір — уже з розрахунком на державне фінансування.
Для міста це ще й «дім» команд. Симчишин прямо казав: арена має стати домашньою для міських колективів з баскетболу, волейболу, гандболу та футзалу. Сьогодні футзальний «Сокіл» і шкільні ліги грають там, де є місце, а не там, де пасує рівень трансляції.
Для кого підходить / не підходить
Для кого: збірні й ДЮСШ, які потребують стандартного майданчика 42×24 і трибун; ветерани й адаптивний спорт; організатори всеукраїнських стартів; місто, якому бракує великої критої зали під концерт чи форум.
Не для кого: той, хто шукає квиток «на сьогодні»; хокей і фігурне катання — для них проєктували інший, льодовий палац; фанат великого футболу — йому ближчий стадіон «Поділля» на сім тисяч місць просто неба.
Поки палац стоїть, куди йти тренуватися
Хмельницький не «безспортовий». Просто в нього немає саме цієї категорії — великої сучасної критої арени. СКЦ «Плоскирів» на вулиці Романа Шухевича, 90 тримає гуртки, йогу, фітнес, творчі студії; басейн центру працює на Зарічанській, 11-Ж. На набережній оновлюють стару будівлю колишньої ДЮСШ №3. Стадіон «Поділля» лишається головним футбольним майданчиком. Дитячі школи розкидані по районах і вже звикли грати в тісних залах.
У нашій практиці такі «тимчасові» адреси живуть роками. Діти виростають у них. Тренери вчаться ставити блоки там, де стеля нижча за мрію. Коли з’являється велика арена, частина звичок доводиться ламати заново — і це теж робота, не свято з ножицями на стрічці.
Що змінилось у логіці проєкту до 2026 року
До війни палац продавали як магніт для чемпіонатів і навіть натякали на європейський старт восени 2022-го. Після 24 лютого формула стала іншою. Спочатку — «добудуємо після перемоги». Потім — «шукаємо гранти». Далі — «перепрофілюємо під ветеранів, бо так легше зайти в державні й донорські програми».
Це не цинізм заради цинізму. Реабілітація захисників — реальний запит Хмельниччини. Фестивалі на кшталт «Спорт Сіті Фест» уже збирають сотні ветеранів на ампфутбол, волейбол сидячи, стрільбу з лука. Палац міг би дати цьому руху дах, роздягальні, медблок і нормальний паркет. Без даху лишаються майданчики й ентузіазм.
Станом на вересень 2026 року дати відкриття немає. Є коригування проєкту, розмови в Офісі Президента про пошук коштів і розуміння, що міський бюджет сам цей фініш не потягне.
Технічно арена близька. Політично й фінансово — ні. Між цими двома реченнями і живе вся історія об’єкта.
Як читати новини про «скори відкриємо»
Коли знову з’явиться заголовок про місяць роботи, варто питати три речі. Перша: про що саме відсоток готовності — про арену чи про весь комплекс разом із вулицею й укриттям. Друга: звідки гроші, не «скільки треба». Третя: скільки людей пустять на трибуни в перший сезон.
Якщо відповідь — «500–700, бо сховища поруч», це чесний обмежений старт, а не провал. Якщо відповідь — «три тисячі без пояснення про укриття», це вже реклама, не план. Якщо відповідь — «грант знайдемо», дивіться, чи є підписаний договір, а не лише намір депутатів.
Цікаво знати й дрібницю з паспортів проєкту: фінансове покриття довго тримається біля 45%. Тобто половина історії ще не оплачена. Будівля може виглядати майже готовою з вулиці — і все одно бути фінансово розрізаною навпіл.
Короткий вердикт
Палац на Прибузькій — найважливіша недобудована спортивна адреса Хмельницького. Масштаб у нього справжній: три тисячі місць, чотири зали, поле під ігрові види, задум під трансляції й концерти. Бар’єри теж справжні: 380 мільйонів на фініш, суперечливі відсотки готовності й укриття, яке на цій землі майже не лізе в кошторис і ґрунт.
За моїм досвідом, такі об’єкти оживають не від красивої 3D-картинки, а від однієї нудної події — коли з’являється конкретне джерело грошей і конкретний режим безпеки для людей на трибунах.
Поки цього немає, Прибузька, 5/1-А лишається точкою на карті, яку хмельничани вже вміють показувати гостям з вікна маршрутки: «Он той великий, що мали відкрити ще тоді». Будівля мовчить. Місто навколо неї грає далі — у старих залах, на стадіоні, на набережній. І чекає, доки з «майже готово» вийде звичайний робочий вечір зі світлом над паркетом і гамором на трибунах.
