Хмельницьке СІЗО: як працює ізолятор у центрі міста

Будівля стоїть майже в центрі Хмельницького, і місто давно звикло обходити її мури, не дивлячись угору. Для тих, у кого за цими мурами син, чоловік, сестра чи клієнт, байдужість закінчується в ту саму мить, коли треба зібрати передачу, записатися на побачення або з’ясувати, чи людина взагалі ще тут, а не виїхала етапом на Київ чи Львів.

СІЗО — не колонія. Більшість людей тут ще не мають вироку, що набрав законної сили. Вони чекають слідства, суду або етапу, і саме через це побут, права й обмеження відрізняються від «зони» сильніше, ніж здається з вулиці.

У нашій практиці родичі найчастіше губляться не в законі, а в дрібницях: який телефон живий, чи приймають передачі в понеділок, скільки кілограмів можна занести за раз і що робити, якщо людину вже перевели. Нижче — не страшилка і не романтика «застінків», а робоча карта установи станом на 2026 рік.

Що це за установа і кого тут тримають

Слідчий ізолятор — місце попереднього ув’язнення. Сюди потрапляють після ухвали суду про тримання під вартою, коли інші запобіжні заходи суд вважає недостатніми: є ризик втечі, тиску на свідків, знищення доказів або нового злочину. Паралельно в тих самих корпусах можуть перебувати засуджені, яких залишили в СІЗО з законних підстав, «господарники» дільниці обслуговування, люди на етапі й засуджені до довічного позбавлення волі в секторі максимального рівня безпеки.

За даними адміністрації, які публікували місцеві журналісти після екскурсій територією, установа приймає чоловіків, жінок і неповнолітніх. Є транзитні камери: Хмельницький давно працює як вузол, через який ідуть етапи на Київ і Львів. У пікові дні звідси можуть вибути близько двох десятків людей, а прибути близько десяти — цифри з різних років стрибають, але логіка та сама: це не «закритий світ назавжди», а вузол з постійним рухом.

На території — чергова частина, збірне відділення, харчоблок, камери різних категорій, карцери, медична частина, лазне-пральний блок, кімнати побачень, крамниця, бібліотека, кімната прийому передач і адміністративні приміщення. Штат, який фіксували правозахисники під час моніторингового візиту, — 192 посади. Це важливо розуміти рідним: черга, огляд сумки й пауза «зачекайте на інспектора» — не примха однієї людини за склом, а режимна машина з обмеженою кількістю рук.

Зменшення «населення» ізолятора адміністрація пояснювала трьома речами: суди частіше обирають домашній арешт і особисте зобов’язання; комендантська година зрізала нічну вуличну злочинність; частину складів декриміналізували. Найкоротший зафіксований термін перебування — одна доба: суд дав тримання під вартою з правом застави, родичі внесли гроші, людину відпустили. Найдовший термін окремо не ведуть — людина може сидіти місяцями, поки тягнеться слідство й судове провадження.

Адреса, телефони й як сюди дістатися

Шукати установу треба не за старою радянською назвою вулиці Фрунзе, а за нинішньою адресою. Індекс у різних реєстрах пишуть і як 29000, і як 29013 — корпус той самий.

Джерела таблиці: відкриті витяги ЄДР та довідник установ кримінально-виконавчої служби.

Під час воєнного стану стаціонарні номери інколи мовчать годинами. За моїм досвідом, лист на службову пошту або візит на прохідну з паспортом працюють надійніше за десяток скинутих дзвінків. Для суду в установі є система відеоконференцзв’язку — частину засідань людина проходить, не виїжджаючи з території.

Корпус стоїть на Кам’янецькій, колишній дорозі на Кам’янець-Подільський. Громадським транспортом зручніше орієнтуватися на центр і далі пішки вздовж вулиці: високі мури видно здалеку, окремої «туристичної» таблички шукати не варто. На прохідній знадобиться паспорт. Без документа передачу не приймуть, на побачення не пустять, навіть якщо ви приїхали з іншого кінця області з трьома сумками крупи.

Від арештантського будинку до сучасного ізолятора

Історія цього місця довша за саму абревіатуру СІЗО. Наприкінці XVIII століття, коли Проскурів став повітовим центром, при ратуші вже був невеликий кам’яний «арештантський будинок» з однією камерою на всіх. Він стояв у Старому місті на острові Кемпа — зараз це район навпроти ліцею № 5 на Староміській. В’язнів з усього повіту звозили в одну тісну коробку, і питання розширення виникло майже одразу.

На початку XIX століття згадують уже «тюремний замок» на Кам’янецькому тракті, тоді ще околиці міста. У 1830 році будівлю перебудували за типовим проєктом архітектора Андріяна Захарова: окремі камери для різних категорій, жіноче відділення, лазарет, високий паркан, господарські двори. Саме той каркас у зміненому вигляді стоїть досі.

У радянські роки заклад ходив між БУПРом, відомством ГПУ-НКВС і УМВС. Після 1944-го знову з’явилися харчоблок, лазня з пральнею, медчастина. Загальна площа комплексу, яку колись називали в довідниках кримінально-виконавчої служби, сягала 4636 м² і ділилася на режимну та господарську зони. Старий корпус підтоплювало через іржаві мережі — це не метафора журналістів, а багаторічна скарга самої адміністрації.

Маловідомий епізод 1981 року досі живе в міських переказах. Двоє рецидивістів прорили хід з камери першого поверху за мури, вночі вибралися в місто, відібрали в перехожого мотоцикл і заховалися в кар’єрах біля Грузевиці. Шукали кілька діб. Після цього розігнали всю чергову зміну. Відтоді розмови про «дірку в підлозі» в цій установі закінчуються коротко: підкоп був один, і він дорого коштував і втікачам, і зміні.

Як виглядає побут за муром

Звичайна камера — це ліжка за кількістю людей, стіл, лавка, полиці для речей і санвузол. За Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів у камері можна користуватися холодильником до 280 літрів, невеликим телевізором, DVD-плеєром і електрочайником — по одному на камеру, якщо рідні передали техніку й адміністрація дозволила. У 2025 році в шістнадцяти камерах зробили ремонт. За перше півріччя 2026-го відремонтували ще вісім; на це пішло 211,7 тис. грн з різних джерел, чимала частина — з грошей платних камер.

Платних камер дві: одна працює з 2020-го, друга з 2023-го. Площа 14,4 м², розрахунок на двох. Усередині — душ із теплою водою, умивальник, унітаз, мінікухня з мікрохвильовкою, мультиваркою й холодильником, телевізор, шафи, тумбочки, телефон. Станом на жовтень 2025-го місяць коштував 7290 грн. У вересні 2026-го — уже 13 250 грн. Попит стабільний, обидві камери заповнені. Гроші формально йдуть на побут інших утримуваних, не в чиюсь кишеню за стійкою.

Джерело порівняння цін і умов: Суспільне Хмельницький за відповідями установи на інформаційні запити.

У крамниці на території можна купити базові продукти й побутові дрібниці з особистого рахунку. Рахунок поповнюють рідні. Телефон і Skype — за заявою на ім’я начальника, з зазначенням ступеня споріднення й контактів співрозмовника. Раніше адміністрація говорила про один дзвінок на добу до 20 хвилин; точний ліміт краще уточнити в день візиту, бо внутрішні графіки змінюють без гучних оголошень у місті.

Засуджені з вироком, що набрав сили, можуть працювати в майстернях і на господарській дільниці. У різні роки тут шили, ремонтували, обслуговували кухню й територію. Для ув’язнених під слідством робота — не обов’язок і не право «вийти в поле», а обмежений набір занять під наглядом. Бібліотека й прогулянкові дворики існують, але прогулянка — це не парк, а обгороджений бетон з небом над головою.

Передачі, побачення й те, що реально працює

Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів затверджені наказом Мін’юсту № 1769/5. Вони єдині для всієї системи, але графік кімнати передач начальник установи затверджує сам, з огляду на місцеві умови. У публічних репортажах з Хмельницького фігурував такий розклад: вівторок–субота з 9:00 до 18:00, понеділок — санітарний день, неділя — вихідний. Вага однієї передачі доходила до 30 кг. Перед виїздом усе одно зателефонуйте або уточніть на прохідній: воєнний стан, карантин зміни чи ремонт кімнати можуть зсунути вікно прийому на пів дня.

Особа, яка несе передачу, заповнює заяву у двох примірниках, показує паспорт і віддає сумку на огляд. Хліб ріжуть, рідину переливають, сипуче пересипають, ковбасу й рибу розрізають, запаковані банки розкривають. Ліки окремим пакетом і тільки через медичну частину, з чеками. Загальна вага речей, які людина може зберігати при собі й на складі, за правилами не повинна перевищувати 50 кг. Передачу мають видати не пізніше трьох робочих днів. Якщо сметана скисне в черзі на видачу, адміністрація за псування не відповідає — це прямо прописано в порядку.

Короткочасне побачення для ув’язненого під слідством іде через скло, розмова — трубкою. У старих репортажах фігурували 20 хвилин. Засудженим із вироком, що набрав сили, дають зустріч у кімнаті зі столом. Тривале побачення — окрема кімната на кшталт скромного готельного номера з ліжком, душем і кухнею — лише для тих, кому це дозволяє статус, і за окрему плату. Старі суми на кшталт «18 гривень за коротке» або «158 гривень за добу» давно не актуальні: тариф переглядають, і називати їх як чинні — робити ведмежу послугу людині, яка приїхала з іншої області.

Після побачення можна оформити передачу в тому ж порядку, що й звичайну. Побачення дають у загальній черзі. Перед входом попереджають: передавати записки, телефони, SIM-картки й будь-які предмети в обхід огляду заборонено. Якщо зустріч зірвуть через порушення, повторно того ж дня її не «дов’яжуть» з доброти душевної.

Що заборонено і чим це закінчується

Телефони в СІЗО — окрема релігія з обох боків муру. Для родини це «хоч почути голос». Для адміністрації — канал тиску на свідків, координації злочину й торгівлі забороненим. У лютому 2026-го в поштовій посилці знайшли телефон, замаскований у банці розчинної кави. За дев’ять місяців 2025-го телефони виймали зі взуття, з нагрівальних елементів чайників і з подвійного дна консервної банки. Наркотики ховали в «спеціях» до вермішелі швидкого приготування, у вологих серветках і в просочених лейкопластирах.

Карають не лише того, хто сидить. Людина на волі, яка занесла банку з «сюрпризом», сама стає фігурантом. У нашій практиці найтяжчі сімейні історії починалися не з вироку, а з цієї «дрібниці для спокою».

Що змінюється в 2026 році

26 березня 2026 року Хмельницька міська рада ухвалила програму комплексної підтримки установи на 2026–2027 роки. Ініціатор — сам ізолятор, підпис на документі — начальника Руслана Сухораба. Загальний ресурс — 802 500 грн з бюджету громади. У 2026-му закладено поточний ремонт камер № 2, 3 і 4 режимного корпусу № 1 на 232,5 тис. грн і модернізацію відеоспостереження на 210 тис. грн: нові зовнішні й купольні камери, реєстратори, комутатори, кабель. На 2027-й — заміна водомереж у режимному корпусі № 2 на 150 тис. грн і система контролю доступу ще на 210 тис. грн.

Це не «європейський курорт за бюджетні гроші». Це латки на старій інженерії й очі по периметру. Для міста аргумент простий: ізолятор стоїть у центрі, втеча 1981 року пам’ятається досі, а нормальні камери зменшують і хвороби, і конфлікти, які потім вихлюпуються на вулицю.

Паралельно росте тариф платної камери майже вдвічі за рік. Для родини з невеликим достатком це вже не «трохи доплатити за душ», а рішення рівня оренди кімнати в місті. Попит при цьому не падає: обидва місця зайняті. Той, хто не тягне платну камеру, залишається в звичайній — з ремонтом, якщо пощастить на чергу корпусу, і без душа з теплою водою в санвузлі.

На національному рівні західні СІЗО, зокрема хмельницьке, після 2022 року приймали людей, яких вивозили з установ ближче до лінії фронту. Дослідницькі огляди пенітенціарної системи прямо називали Хмельницький серед міст, де таке переміщення створювало додаткове навантаження. Звідси й коливання «населення» рік до року: 369 у 2022-му після 354 у 2021-му, і вже спад у 2023–2024-му, коли суди частіше відпускали під домашній арешт.

Права, скарги й кому писати

Людина в СІЗО не втрачає статусу суб’єкта права. Є право на захисника, листування, медичну допомогу, прогулянку, передачу, побачення в межах статусу, звернення до суду, прокурора й Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Листи адміністрація має відправляти, а не «загубити в шухляді». Медичні скарги йдуть через медчастину закладу охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС, не через сусіда по камері з «чаєм від тиску».

Якщо рідні не можуть додзвонитися, пишіть електронного листа на службову адресу, звертайтеся до слідчого, який веде справу, або до адвоката. Моніторингові візити правозахисників в установу вже були: фіксували структуру корпусів, штат і умови. Скарга «нам грубо відповіли на прохідній» рідко щось змінює. Скарга з датою, прізвищем інспектора, номером камери й описом відмови в передбаченій законом передачі — уже документ.

Адвокат потрібен не після вироку, а в перший тиждень після затримання. СІЗО лише виконує ухвалу суду. Змінити запобіжний захід на домашній арешт можна тільки в суді, не розмовою з молодшим інспектором біля кімнати передач.

Для журналістів і правозахисників установа — режимний об’єкт. Фото зсередини з’являються лише тоді, коли адміністрація сама відкриває двері. Самостійно «зайти подивитися» не вийде, і це не забаганка місцевого начальника, а загальне правило системи.

Хмельницьке СІЗО лишається тим, чим було два століття: каменем посеред міста, куди потрапляють не за туристичною картою. Для когось це кілька діб до застави. Для когось — роки очікування вироку. Для родини з сумкою крупи на прохідній різниця між цими сценаріями вимірюється не статтями кодексу, а тим, чи правильно заповнена заява, чи живий службовий телефон і чи не лежить у пачці чаю річ, через яку вечір закінчиться протоколом, а не передачею в камеру.